Як розпізнати небезпечну агресію: розмова з психіатром про трагедію в Голосіїві та профілактику

Трагедія 18 квітня в Голосіївському районі Києва, коли нападник з карабіна відкрив вогонь по перехожих та заручниках, забравши життя сімох людей, стала шоком для всієї країни. Ця подія не лише оголила гострі соціальні проблеми, а й змусила суспільство замислитися над причинами масової агресії та шляхами її профілактики. Сьогодні ми розбираємося з лікарем-психіатром вищої категорії, старшим ординатором НВМКЦ «ГВКГ» Інною Черненко, про ризики, симптоми та дії в критичних ситуаціях.

Масові розстріли, як трагедія в Києві, є результатом складної взаємодії факторів, де психічне здоров'я виступає лише тригером на тлі інших проблем. Дослідження показують, що понад 80% масових стрільців перебувають у стані гострої душевної кризи. Часто це поєднання посттравматичного стресового розладу, розладу особистості, впливу наркотиків або соціальної ізоляції. Для ветеранів війни, які повернулися до цивільного життя, адаптація може бути надзвичайно важкою, а наявність професійних навичок володіння зброєю лише посилює ризик трагедії.

Ключовим інструментом, що дозволяє реалізувати хворобливі наміри, є легальний доступ до зброї. Трагедія в Голосіїві наочно підтверджує, що навіть при наявності психічних відхилень масштаб жертв міг би бути значно меншим без доступу до вогнепальної зброї. Також важливою складовою є ідеологічна ворожість та патологічний тероризм, коли ненависть поєднується з психологічною нестабільністю. Соціальне відчуження, фінансові труднощі та відсутність підтримки створюють ґрунт для агресії та незадоволеності життям.

Важливо розуміти, що масові насильницькі дії не мають однієї причини. Це результат поєднання психічних розладів, соціальних факторів та зовнішніх умов. Психічні хвороби часто проявляються не на лінії фронту, а тоді, коли людина опиняється серед мирного життя. Тому для нашої країни сьогодні це дуже чутлива тема, яка вимагає системної роботи на різних рівнях, від популяризації ментального здоров'я до реформування системи психологічної допомоги.

Хто першим може помітити небезпечні зміни? Зазвичай це ті, хто добре знає людину: родина, колеги, лікарі. Важливою ознакою психічних розладів є відсутність критики до власного стану: хвора людина не усвідомлює проблеми та може звинувачувати оточення. Якщо зміни поведінки викликають занепокоєння, оптимально забезпечити консультацію спеціаліста. Не можна ігнорувати такі сигнали, адже раннє виявлення проблеми дозволяє запобігти трагедії.

При виявленні агресії пріоритетом є власна безпека: не наближайтесь, не провокуйте та негайно викликайте поліцію та екстрені служби. Для оцінки ризику використовуються спеціалізовані шкали та клінічні інтерв'ю. У разі безпосередньої загрози життю чи здоров'ю можливе примусове лікування, яке включає виклик бригади, госпіталізацію та оцінку стану консиліумом психіатрів протягом 24 годин. Це процедура, спрямована на захист суспільства та пацієнта.

Головними бар'єрами для звернення до психіатрів залишаються стигматизація, страх перед «каральною психіатрією» та недостатнє інформування населення. Необхідно пропагувати турботу про ментальне здоров'я та розвінчувати міфи про лікування. Ефективними інструментами є кризові служби, мобільні мультидисциплінарні бригади та програми адаптації ветеранів, як це роблять у багатьох країнах світу. Головне завдання суспільства — навчитися правильно взаємодіяти з людьми, які пережили травматичний досвід, та створювати безпечне середовище для всіх.

Профілактика агресії вимагає комплексного підходу: психотерапії, соціальної підтримки, психоосвіти та медикаментозного лікування. Важливо обмежувати шкідливі фактори, такі як алкоголь, який «розгальмовує психіку» та може спровокувати насильство. Ми маємо навчати суспільство, як поводитися з ветеранами, та розвивати інтегровані центри ментального здоров'я. Тільки спільними зусиллями можна зменшити ризики та запобігти подібним трагедіям у майбутньому.