Михайло Ніконець пішов пішки до Києва, щоб зупинити ворога, а потім полетів на допомогу побратимам у Маріуполі. Його мама розповіла про їхню дружбу та останні дні.

На першому місці у хлопця стояли Україна і побратими. На початку повномасштабного вторгнення він вирушив у столицю, коли багато людей тікали. Коли Київ став безпечнішим, Михайло сів на гелікоптер і полетів до оточеного Маріуполя, де загинув.

Таїсія Ніконець, мама сина, розповіла 24 Каналу про його шлях від дитинства до загибелі. Вона згадує, що хлопчик був дуже живим, любила музику і мріяв бути першим. Він долучився до Азову в 2014 році, але про це довго не казав мамі.

У жовтні 2014 року Михайло пішов на фронт. Він працював, бачився з друзями, але коли прийшла війна, одразу віддав себе на заповідь. Він казав мамі, що в Києві все добре, і не хотів, щоб вона хвилювалася.

21 березня 2022 року Михайло зник. Він пішов пішки до Києва, щоб захистити його від росіян, аби вони не пішли далі на Умань, де живла мама. Він ночував на блокпостах і в метро, йшов туди, де не їздили автобуси.

Після 21 березня зв'язок з сином зрізався. Лише 2 квітня Таїсія дізналася, що "Бублік" полетів на допомогу побратимам у Маріуполь. Страх за життя сина був настільки великим, що вона почула, що це кінець.

З 2 квітня по 14 травня вони листувалися. Щодня Михайло надсилав мамі повідомлення, що він живий і цілий. Попри все, вона вірила, що син вирветься і повернеться додому.

14 травня Михайло не вийшов на зв'язок. Він загинув разом зі своїми побратимами під час артилерійського обстрілу на позиціях "Азовсталі". Він намагався допомогти пораненому "Кияну", але сам втратив багато крові.

16 травня Таїсія дізналася про загибель сина. Вона почула, що світ зупинився, і думала, що не прокинеться вранці. Але зранку вона зовсім нічого не відчувала, лише чекала на побратимів сина.

Тіло Михайла так і не повернули. Тепер мама працює з письменниками, щоб увічнити його ім'я в книгах. Вона хоче, щоб про нього пам'ятали як про простого хлопця, який віддав життя Батьківщині.

Михайло познайомився з Назарієм Гринцевичем "Грєнкою" у Маріуполі. Вони дуже здружилися, і "Грєнка" називав Михайла справжнім воїном. Але 6 травня 2024 року "Грєнка" загинув під час боїв на Луганщині.

Михайло Ніконець залишився прикладом відданості. Він пішов до Києва, щоб захистити маму, а в Маріуполь, щоб бути з побратимами. Його голос все ще звучить у спогадах рідних та побратимів.