П'ять років повномасштабного вторгнення вже довели, що стратегічний сценарій «Києва за три дні» став історією. Ідеї про непереможність московської імперії розвідалися на полі бою, де російські війська зазнають колосальних втрат без досягнення головної мети — зламу України. Реальність змінилася: Росія не виграє війну, а поступово виснажується у власній агресії, втрачаючи ресурси, людські сили та віру у власну «непереможність».

Сьогодні все більше міжнародних аналітичних центрів підтверджують, що наступальні кампанії РФ не приносять жодних проривів. За різними оцінками, загальна кількість убитих та поранених у війні сягає пів мільйона осіб. Лише за перші місяці 2026 року армія Росії щомісяця втрачає близько тридцяти тисяч солдатів. Це вже не просто військові цифри, а масштабна демографічна катастрофа для самої країни.

Кремль змушений воювати не за перемогу, а лише для уникнення поразки. Путін дедалі більше намагається компенсувати військові невдачі політичним тиском, намагаючись нав'язати Заходу тезу про необхідність компромісу. Багатогодинні розмови з Дональдом Трампом та прагнення будь-яких переговорів із Києвом — це ознака страху перед неминучістю стратегічного програшу.

Всередині Росії наростає глухе, але відчутне невдоволення війною. Соціальна напруга проривається через колосальні людські втрати, мітинги родичів мобілізованих, конфлікти в регіонах та падіння рівня життя. Навіть на російських телеканалах частіше звучать істеричні заяви про нестачу людей, часу та ресурсів, що свідчить про внутрішню кризу держави.

Для України критично важливо не втратити політичну твердість у будь-якому форматі переговорів. Президент має тримати планку державної гідності та національної суб'єктності, не дозволяючи перетворити діалоги на механізм легалізації агресії. Не можна погоджуватися на сценарії відмови від ЄС і НАТО за ціну територій.

Сьогодні головне — не зламатися політично. Україна вже довела світу, що здатна вистояти, і стала щитом Європи. Війна Росії перетворилася на затяжне виснаження, яке неможливо продовжити без кінцевої перемоги. Україна не повинна просити права на існування, адже воно вже вибороло кров'ю своїх героїв.