У київському «Сільпо» на Лівому березі панує гучна атмосфера: яскраві екрани з акціями, запахи свіжого хліба та натовп покупців, що швидко порівнюють ціни. Рівно через 11 днів репортер опинився у мюнхенському Rewe, де панує тиша, а покупці спокійно обирають товари, не піддаючись впливу агресивного маркетингу. Два супермаркети, розташовані в різних країнах, демонструють абсолютно різні підходи до торгівлі та споживання.

У київському магазині простір щільно заставлений стелажів, а кожен другий цінник — це жовте повідомлення про знижку. Тут асортимент націлений на те, щоб переконати покупця у своєму всеосяжності, пропонуючи сотні варіантів соняшникової олії та гречаної крупи. Натомість мюнхенський магазин пропонує більше простору, низькі стелажі та чітку структуру, де відсутній шум рекламних гучних оголошень.

Порівняння цін показує, що базові продукти в Україні дійсно дешевші в абсолютних цифрах: куряче філе коштує втричі менше, а крупи — у 3,5 рази дешевше за аналогічні товари в Німеччині. Однак реальна картина змінюється, коли враховується середня зарплата та час праці, необхідний для придбання товару.

Якщо перерахувати вартість продуктів у хвилинах праці, виявляється, що мешканець Києва витрачає на купівлю курятини майже на 8 хвилин більше, ніж житель Мюнхена. Пачка масла в українському супермаркеті коштує майже втричі більше часу роботи, ніж німецький аналог, що робить продуктове забезпечення відносно доходу значно дорожчим.

Важливим фактором є також структура ціни та податкове навантаження: ПДВ на продукти в Україні становить 20%, тоді як у Німеччині — лише 7%. Це суттєво впливає на кінцеву вартість, незважаючи на те, що акцизні збори на тютюн у Німеччині значно вищі, що робить ціни на сигарети там у 3–4 рази дорожчими.

Власні торгові марки в німецьких супермаркетах займають велику частку полиць і сприймаються покупцями як надійна альтернатива брендам, тоді як в Україні довіра до безіменних товарів все ще формується. Сезонні коливання цін на овочі в Україні також значно виразніші через менш розвинені системи зберігання та регульованого імпорту.

Зрештою, стандартний продуктовий кошик на тиждень у Києві обходиться мешканцю у 4,4% його нетто-зарплати, тоді як у Мюнхені цей показник становить лише 1,3%. Це підтверджує, що хоча абсолютні ціни в Україні нижчі, відносно доходу жителів столиці продукти є значно дорожчими, ніж у західній Європі.