У Бородянці розгорівся гучний скандал, який викликав хвилю обурення в мережі. Жінка похилого віку з повністю ампутованою ногою, яка прийшла до місцевого ЦНАПу на милицях, не змогла скористатися спеціальним ліфтом через відсутність супроводжуючого персоналу. Замість допомоги вона була змушена піднятися на другий поверх, де розташований паспортний відділ, самостійно, за допомогою чоловіка, по звичайних сходах.

Адміністрація закладу надала офіційне роз'яснення, стверджуючи, що підйом ліфтом для маломобільних громадян здійснюється лише за попереднім записом або за наявності відповідального працівника на місці. У відомстві посилаються на вимоги безпеки та правила експлуатації обладнання, зазначаючи, що самостійне користування ліфтом без супроводу може бути небезпечним. Жінці навіть запропонували прийти іншим разом, проте вона відмовилася чекати.

Фото до матеріалу: Скандал у Бородянці: жінку з ампутацією змусили чекати «ліфтера» в ЦНАПі

Ця ситуація різко контрастує з деклараціями про безбар'єрність, які активно просуваються в столиці. Критики зазначають, що наявність ліфта в державній установі не має сенсу, якщо ним не можна скористатися вільно, без необхідності узгоджувати візит з розкладом «ліфтера». Закон України прямо зобов'язує органи влади забезпечувати рівний доступ, і внутрішні правила не можуть скасовувати це зобов'язання.

Публікація про інцидент у спільноті «Бородянка ONLINE» зібрала десятки коментарів, де мешканці засудили таку практику як дискримінацію та прояв байдужості. Люди запитують, навіщо встановлювати обладнання, якщо воно фактично недоступне для тих, хто в ньому потребує. Багато хто порівнює це з подібними проблемами в інших сферах, наприклад, з необхідністю подавати заявку за кілька днів для поїздки потягом.

Фото до матеріалу: Скандал у Бородянці: жінку з ампутацією змусили чекати «ліфтера» в ЦНАПі

Активісти та громадські організації кваліфікують дії працівників ЦНАПу як порушення базових прав людини. Замість визнання проблеми та пошуку її вирішення, адміністрація спробувала перекласти відповідальність на відвідувача, стверджуючи, що той «не володіє повною інформацією». Така позиція лише поглиблює розрив між офіційними словами про доступність і реальною практикою.

Ситуація в Бородянці є лише одним із прикладів системної проблеми, коли відсутність координації та байдужість чиновників створюють бар'єри для людей з інвалідністю. Поки в деяких установах ліфт залишається «привілеєм за записом», а не інструментом рівного доступу, реальна безбар'єрність залишатиметься лише на папері, а не в житті киян та мешканців області.