Київські мозаїки — це унікальна скарбниця мистецтва, що поєднує візантійські традиції та сміливі експерименти XX століття. Від стародавніх фресок Софійського собору до яскравих радянських панно на фасадах будинків — ці твори мистецтва стали невід'ємною частиною архітектурного обличчя столиці. Деякі з них майже знищені, інші ж досі вражають своєю красою та майстерністю виконання.

Одним із найцікавіших прикладів монументального мистецтва є панно «Вітер» Алли Горської на фасаді колишнього ресторану «Вітряк» на проспекті Академіка Глушкова. Це єдина вціліла робота відомої художниці в Києві, створена зі смальти, скла та мармуру. Після спроб знищення мозаїки попередніми власниками будівлі, у 2024 році влада пообіцяла укласти охоронний договір та відреставрувати шедевр, який контрастував із сірою радянською буденністю.

Не менш вражаючими є мозаїки станції метро «Золоті ворота», де на стінах та арках розміщено понад пів мільйона шматочків смальти. За ініціативою головного архітектора Миколи Жарікова, станцію оформили у давньоруському стилі, зобразивши князів, архангелів та орнаменти. Художники Григорій Корінь та Володимир Федько працювали над цим проєктом у секреті, адже таке рішення ризикувало не вписатися в ідеологічні рамки того часу, але врешті-решт викликало захват у партійного керівництва.

На проспекті Науки, біля Інституту ядерних досліджень НАНУ, розташоване панно «Ковалі сучасності» Галини Зубченко та Григорія Пришедька. Створене у 1974 році, воно зображує фізиків-ядерників у образі прометеїв, що підкорюють атомну енергію. Ця динамічна та барвиста композиція стала візитівкою наукового центру, різко контрастуючи з суворим фасадом будівлі.

Справжню історичну цінність мають мозаїки Софійського собору, створені у XI столітті за участю візантійських майстрів. Тут збереглося 260 квадратних метрів мозаїк, включаючи знамените зображення Оранти на золотому тлі. Митці використовували неймовірну палітру кольорів: зелений має 34 відтінки, золотий — 25, а синій — 21, що робить ці твори безпрецедентними для свого часу.

Останнім акордом у цій серії є шість панно на Берестейському проспекті, створених у 1967–1979 роках Валерієм Ламахом, Ернестом Котковим, Іваном Литовченком та Володимиром Прядкою. Попри те, що під час декомунізації ці роботи помилково хотіли вилучити, народний художник Володимир Прядка довів, що вони є частиною єдиного проєкту «Історія Києва». Зрештою, мозаїки залишили охороняти як цінну культурну спадщину, і вони досі прикрашають житлові будинки столиці.