Мільйони кроків ми щодня робимо по Києву, але рідко замислюємося, що під ногами ховається тисячолітня історія. Замість величі минулого ми бачимо звичайні будівлі, не підозрюючи, скільки унікальних історій знищено або приховано від очей. Про загублений Київ розповідає Гліб Ушаков — архітектор, кандидат наук та доцент КНУБіА, який десятиліттями досліджує зв'язок архітектури з життям міста.

Історичний центр міста, який колись був визначним центром культури та політики Європи, сьогодні важко впізнати. Розвивати місто, ігноруючи занедбані пам'ятки, які можуть зникнути назавжди, є стратегічною помилкою. Історичний Київ потребує комплексного підходу, щоб відкрити нові можливості для урбаністики та громадських просторів.

Навіть свідомо можна створювати круті простори навколо історичних зон, але зараз у Києві все розвивається точково. Де реставрують один будинок, там інше занепадає. Такий підхід не працює, бо історичне середовище — це не окрема точка, а ціла система. Якщо ми не почнемо працювати системно, ми втратимо ще одну історичну тканину міста.

Особливу увагу слід приділяти Печерську та Лисій горі. Там була Київська фортеця — складна оборонна система з кількох рівнів, яка сьогодні поступово розчиняється в забудові. Наприклад, за Мистецьким арсеналом збережені зірчасті земляні вали, які можна було б перетворити на публічний простір з парками, але цього не відбувається. Ми просто не бачимо та не цінуємо цей ресурс.

Лисогірський форт, побудований у XIX столітті для захисту міста, сьогодні — це територія з руїнами та відсутністю інфраструктури. Васильківська брама біля вулиці Цитадельної поступово руйнується і майже невидима для киян, тоді як Микільська брама вже відреставрована. Арсенальна площа виглядає як музейний експонат, але відійшовши трохи далі, можна опинитися в антиутопічному світі зруйнованих підпірних стінок та покинутих будівель.

Під землею ховаються унікальні підземелля залишків форту Набережний верк. Цей фортифікаційний об'єкт зведено у другій половині XIX століття, а його матеріали використовували для будівництва нових споруд, проте підземні тунелі та каземати до наших днів дійшли. Проте вони поступово зникають через руйнування та забудову, втрачаючи свою цінність.

Біля площі Лесі Українки довгий час руйнувалась кругла вежа №4, але відновлення розпочалося у вересні 2020 року. Проте поруч, біля будинку №24 на вулиці Євгена Коновальця, руйнується капонір першого полігону Госпітального укріплення. Ця споруда, збудована у 1840-х роках, через відсутність догляду поступово зникає, що є яскравим прикладом небезпеки для історичних об'єктів.

На Поштовій площі під час будівельних робіт знайшли унікальні дерев'яні конструкції XII–XIII століть та залишки давньої пристані. Ці знахідки отримали статус пам'ятки, але через вплив вологи та нестабільність ґрунту дерев'яні конструкції руйнуються. Існує загроза, що площа може почати просідати, хоча активісти проводять екскурсії місцями розкопів.

Головні площі Києва, такі як Майдан Незалежності та Контрактова площа, мають історію під ногами. На Майдані Незалежності можна побачити залишки Печерської брами, але загалом історія залишається захованою. Контрактова площа є серцем колишнього Подолу, де досі не виявлено точного трасування фундаментів Братського собору, але тут зберігається фундамент Київського магістрату, який варто відновити.

Щоб врятувати Київ від забуття, Гліб Ушаков пропонує створити службу аварійного ремонту історичних будівель та впровадити механізми негайної зупинки будівельних робіт при загрозі пошкодження. Важливо переглянути критерії для надання охоронного статусу та популяризувати спадщину через відкритий облік та інформаційні таблички. Під Києвом ховається неймовірна кількість історичних даних, які потрібно зберегти для майбутніх поколінь.