Київ поступово відмовляється від радянської традиції підземних переходів, наслідуючи європейський тренд у будівництві наземних пішохідних доріжок. Ця зміна стосується не лише естетики, а й безпеки мешканців та інклюзивності міста, де понад пів мільйона людей мають обмежену рухливість. У столиці вже з'явилися нові «зебри», які дозволяють легко перетинати вулиці без сходів та ліфтів, що раніше були єдиним варіантом у центрі.

Головною причиною такої трансформації є необхідність зробити місто доступним для маломобільних груп населення. Матері з дитячими візками, літні люди, власники кравчучок та користувачі електросамокатів часто стикаються з труднощами при спуску під землю. Невідповідність розмірів візків пандусам та крутість сходів перетворюють звичайний перехід на складний квест, який не всі здатні подолати.

Окрім соціальних аспектів, міська влада враховує й безпекові фактори, особливо в умовах війни. Під час блекаутів темні підземні переходи стають небезпечними, тоді як наземні доріжки з світловідбиваючими елементами залишаються видимими. Також важливо, що міцні конструкції підземок часто використовують як укриття, проте відсутність фільтровентиляційних систем робить їх менш безпечними порівняно з відкритими просторами.

Транспортні експерти вже підтвердили, що впровадження наземних переходів не призводить до заторів. Аналіз німецької компанії A+S показав, що навіть зі звуженням проїжджої частини на Хрещатику рух не сповільнюється суттєво. Місто може дозволити собі пріоритет пішоходів, не втрачаючи ефективності дорожнього руху, як це роблять Лондон, Париж та Барселона.

Київ вже демонструє перші успішні кейси: наземний перехід біля ЦУМу, вулиця Євгена Чикаленка та зона навколо станції метро «Арсенальна». Наступні кроки передбачають облаштування нових доріжок на Галицькій площі та зв'язку бульвару Шевченка з Національним педагогічним університетом. Ці зміни свідчать про те, що столиця нарешті орієнтується на потреби своїх мешканців, а не лише на спадок минулого.

Регіональні влади планують продовжити цю роботу, адаптуючи інфраструктуру під сучасні реалії життя. Для київлян це означає зручніші прогулянки, більшу безпеку на дорогах та зменшення залежності від складних підземних систем. Зміна парадигми в містобудуванні вже зараз робить Київ ближчим до європейських стандартів якості життя.