Федір Сердюк, відомий експерт з тактичної медицини та підприємець зі списку Forbes 30 до 30, наголосив, що для Києва зараз важливо не впадати в спокусу ігнорувати загрози, навіть коли місто нагадує про себе активним життям. У дев'ятому випуску проєкту «Київ, що тримається» він розповів, що війна — це невід'ємна частина життя, і ілюзія безпеки може коштувати життів.

Сердюк зазначив, що порівняно з минулим роком у столиці повернулося життя: працюють ресторани, на вулицях густий трафік, люди поспішають у справах. Однак він попереджає, що цей «теплий ванна» створює небезпечну ілюзію відсутності загрози. Експерт нагадує, що сценарій знищення Києва, як у Маріуполі чи Бучі, залишається цілком реальним і вимагає постійної пильності.

Ключовою темою розмови стала необхідність масового навчання тактичній медицині. Попри те, що волонтери та військові вже мають величезний досвід, експерт стверджує, що понад мільйон осіб сил оборони все ще потребують якісної підготовки. Сердюк наголошує, що зараз це завдання національного рівня, адже без належної інфраструктури та регулярних курсів неможливо ефективно рятувати життя на полі бою.

Особливу увагу було приділено співпраці з Естонією та іншими країнами НАТО. Естонці стали важливим партнером для України ще з 2014 року, і їхній досвід допомоги українським інструкторам є безцінним. Сердюк пояснює, що західні союзники надаватимуть більше якісної техніки лише тоді, коли побачать, що українці вміють нею користуватися, а також готові запозичити їхні управлінські та медичні рішення.

Експерт розмежував поняття медичної підготовки для цивільних та тактичної медицини для військових. Якщо цивільним важливо вміти робити серцево-судинну реанімацію, то військовим насамперед потрібні навички зупинки критичних кровотеч, оскільки основна причина смерті бійців — саме крововтрата. Сердюк закликає киян не боятися звертатися до різних організацій для навчання та домовлятися з роботодавцями про проведення курсів на підприємствах.

У фіналі розмови Федір Сердюк поділився особистим досвідом: він знав про загрозу повномасштабного вторгнення ще до 24 лютого, але вирішив залишитися в Києві для навчання тисячі людей. Він став більш оптимістичним не через війну, а завдяки людям, які надихають його, і переконаний, що українці мають мати план Б, сподіваючись на краще, але готуючись до найгіршого.