У Києві налічується 85 мостів у аварійному стані з 175 наявних у місті. Їхній ремонт стане справою років і вимагатиме мільярдних інвестицій, оскільки більшість споруд були зведені у 1960–1990-х роках за застарілими розрахунками. З того часу інтенсивність руху зросла удесятеро, а навантаження на конструкції збільшилося втричі, що призводить до прискореного зношування бетону та появи тріщин.

Яскравим прикладом стану справ є шляхопровід біля станції метро «Нивки». Попри капітальний ремонт у 2017 році за 200 мільйонів гривень, вже через кілька років бетон почав обсипатися, а споруду фактично утримують масивні підпірні стіни. Така ситуація характерна для багатьох інших об'єктів, які досі не пройшли необхідного капітального відновлення.

На 2026 рік «Київавтодор» планує виділити 967,7 мільйона гривень на проєктні та будівельні роботи з реконструкції, а також 384,1 мільйона на поточний ремонт. Основні зусилля спрямують на шість ключових об'єктів, зокрема шляхопровід на вулиці Полярній, міст-метро через Дніпро та споруди біля метро «Чернігівська» та «Осокорки».

Вартість окремих проектів сягає мільярдів гривень. Реконструкція Дегтярівського шляхопроводу коштуватиме 920 мільйонів, а розв'язка Богатирська–Полярна на Оболоні — 1,3149 мільярда. Разом із цим, у КМДА не змогли надати точну оцінку загальної суми, необхідної для приведення всіх мостів у безпечний стан.

Залучення міжнародного фінансування наразі неможливе через воєнний стан, тому весь тягар лягає на міський бюджет, який вже відчуває хронічний дефіцит. Додаткову складність створює те, що частина стратегічних об'єктів, таких як міст Патона, перебуває в підпорядкуванні центральних органів влади, а не міської ради.

Наявність сотень аварійних споруд у місті-мільйоннику створює щоденний ризик безпеки для тисяч мешканців. Тимчасові латки не вирішують проблему в корені, тому потрібен системний підхід, планове фінансування та чіткий пріоритет об'єктів для ремонту.