Яким був Київ 90 років тому? Зазирнемо у 1934! Хрещатик 1930-х років.

Фото: facebook.com/kiev.klab 1934 рік для Києва був і щасливим, і трагічним водночас. Дізнаймося, якою ж була українська столиця 90 років тому та які знакові події відбулися в ті часи. Початок 1930-х років у Києві — це доба стрімких змін під впливом індустріалізації та політичної трансформації. Радянська влада проводить масову реконструкцію міста: з'являються нові підприємства, активно розвивається промисловість, зокрема харчова галузь та машинобудування.

Заразом у 1932-1933 роках Київ пережив Голодомор, який став катастрофою для населення всього регіону. А політичні репресії Сталіна завдали удару по митцях та науковцях столиці. Нова стара столиця України Після захоплення України більшовиками та встановлення радянської влади певний час столицею республіки де-факто був Харків.

Офіційного проголошення Харкова столицею радянської України так і не сталося, лише в Конституції УСРР 1929 року місто отримало цей статус. Харківський Держпром у 1930-х роках. Архівне фото А втім, уже наприкінці 1920-х років серед владних кіл, а потім і в пресі, обговорювалося питання про перенесення столиці з Харкова до Києва.

Тодішня влада пояснювала це економічними міркуваннями, мовляв, уряд має бути ближчим до сільськогосподарських районів Правобережжя. Та історики виокремлюють іншу причину. На початку 1920-х років більшовики запровадили політику українізації задля підтримки населення та зміцнення своєї влади.

Так за 10 років у Харкові сформувалася проукраїнська політична еліта. Москва вирішила зіграти на випередження: згорнути українізацію, перенести столицю до Києва, а владну верхівку Харкова репресувати. 0 / 0 Київ 1930-х років.

Фото: facebook.com/spraga.info 18 січня 1934 року другий секретар ЦК КП(б) України та водночас перший секретар Харківського обкому Павло Постишев повідомив, що ЦК ВКП(б) й "особисто товариш Сталін" пропонують перенести столицю з Харкова до Києва. Остаточно новий статус Києва у січні 1935 року затвердив ХІІІ Всеукраїнський з'їзд рад відповідними змінами в Конституції: "Столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки є місто Київ".

24 червня 1934 року з Харкова до Києва переїхали всі владні структури, що ознаменувало перенесення столиці України. З цієї нагоди у Києві був оголошений вихідний день, відбулися урочистості та військовий парад. Хрещатик у 1930-х роках.

Фото: facebook.com/spraga.info Так Київ знову став столицею, але вже радянської України. І втримав цей почесний статус аж до відновлення нами незалежності й сьогодення. Створення Інституту електрозварювання У січні 1934 року за ініціативою інженера і вченого-механіка Патона Євгена Оскаровича в Києві заснували Інститут електрозварювання.

Створили заклад на базі лабораторії зварювання електрозварювального комітету та кафедри інженерних споруд Київського політехнічного інституту. Нині його повна назва — Інститут електрозварювання імені Є. О.

Патона НАН України. ДЕ?

Київ, вулиця Казимира Малевича, 11 Фото: Вікісховище/AMY Ось головні досягнення Інституту електрозварювання: 1939 — технологія автоматичного зварювання під флюсом, зварювальні флюси і головки для автоматичного зварювання; — технологія автоматичного зварювання під флюсом, зварювальні флюси і головки для автоматичного зварювання; 1942 — перший у світі суцільнозварний танк, виготовлений методом автоматичного зварювання під флюсом; — перший у світі суцільнозварний танк, виготовлений методом автоматичного зварювання під флюсом; 1953 — введення в дію найбільшого у Європі суцільнозварного моста ім. Патона через річку Дніпро в Києві; — введення в дію найбільшого у Європі суцільнозварного моста ім. Патона через річку Дніпро в Києві; 1967 — плазмово-дугове зварювання на змінному струмі було застосовано для зварювання зовнішніх алюмінієвих баків космічних ракет; — плазмово-дугове зварювання на змінному струмі було застосовано для зварювання зовнішніх алюмінієвих баків космічних ракет; 1984 — зварювання, різання, паяння, напилення у відкритому космосі за допомогою універсального електронно-променевого інструменту; — зварювання, різання, паяння, напилення у відкритому космосі за допомогою універсального електронно-променевого інструменту; 2020 — інструментарій для проведення першої у світі операції з видалення внутрішньоочної гемангіоми хоріоїдеї великого розміру.

Євген Патон очолював заклад до 1953 року. А в 1953-2020 роках директором Інституту був його син, академік Борис Патон. Євген Оскарович Патон із синами Володимиром (ліворуч) та Борисом (праворуч) біля нового універсального зварювального автомата ТС-17, Київ, 1949 рік.

Фото: ukrinform.ua Перша іноземна марка На початку XX століття в Києві мешкало чимало колишніх підданих Австро-Угорщини, переважно чехів (землі яких тоді входили до Австро-Угорщини). Здебільшого це були політичні й економічні емігранти. Вони володіли заводами, фабриками, майстернями, ресторанами та пивними.

З початком Першої світової війни, 28 вересня 1914 року, саме на Софійській площі в Києві формується перша добровольча дружина чехословаків. Новобранці під національним прапором із левом складали присягу на вірність Батьківщині. Підрозділ носив ім'я шевченківського "єретика", борця за свободу Чехії — Яна Гуса.

А командування взяв на себе Йозеф Їржі Швець. З нагоди 20-річчя цієї події в Чехословаччині була випущена перша іноземна марка із зображенням Києва. Марки Центральної Ради наклеїти на конверти так і не встигли...

Архівне фото Створення "Веселки" 9 березня 1934 року у Києві заснували Дитвидав УРСР. Нині ми знаємо його як Національне видавництво дитячої літератури "Веселка". ДЕ? Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 63 Фото: Вікісховище/IgorT Під час Другої світової війни видавництво припинило свою діяльність.

А відновило роботу вже 1956 року на базі редакції літератури для дітей "Молодь". Свою сучасну назву "Веселка" видавництво отримало в 1964 році. За роки своєї діяльності там випустили понад 10 тисяч видань загальним тиражем 1,1 мільярда примірників.

Це фольклор та художня література — українська і народів світу, науково-художні, пізнавальні та довідкові видання. І, певна річ, тут побачили світ і дитячі твори практично всіх класиків української літератури. Раритетне видання дитячої книжки "Про відважного Барвінка і коника Дзвоника" (Дитвидав, 1954 року).

Цьогоріч її продали як благодійний лот на допомогу ЗСУ за 47 тисяч гривень. Фото: facebook.com/parfzt Статус національного видавництва "Веселка" здобула 19 лютого 2010 року указом Президента України Віктора Ющенка — до завершення каденції йому залишалося шість днів. Розстріл інтелігенції 1 грудня 1934 року у Ленінграді вбили першого секретаря Ленінградського міського комітету ВКП (б) і члена Політбюро ЦК ВКП (б) Сергія Кірова.

Ця подія розв'язала руки диктатору Сталіну й стала приводом розгорнути репресії. Того-таки дня була ухвалена постанова ЦВК СРСР "Про порядок ведення справ про підготовку або здійснення терористичних актів". Згідно з нею, термін розслідування справ скорочувався до 10 днів, а їх розгляд у суді відбувався без участі адвоката та прокурора, заборонялося оскарження вироку та клопотання про помилування, а вирок про найвищу міру покарання виконувався негайно.

Постанова ЦВК СРСР, яка поклала початок репресіям після вбивства Кірова. Фото: Вікісховище В Україні першими жертвами стали представники інтелігенції, що проходили у сфабрикованій чекістами справі так званого "Об'єднання українських націоналістів": воно буцімто мало на меті повалити радянську владу шляхом терактів та диверсій.

13-15 грудня 1934 року виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР, що засідала у Києві, розглянула справу. З 37 осіб до розстрілу засудили 28 "членів Об'єднання українських націоналістів", серед яких були відомі політичні та громадські діячі, а також письменники: Іван та Тарас Крушельницькі; Григорій Косинка; Дмитро Фальківський; Кость Буревій; Олексій Влизько.

Виконали вирок 15 грудня 1934 року у підвалі колишнього Інституту шляхетних панянок (нині — Жовтневий палац), де в той час був Народний комісаріат внутрішніх справ УСРР. Жовтневий палац, один із входів. 1920-1930-і роки. Фото: facebook.com/nvimu Поховали жертв справи так званого "Об'єднання українських націоналістів" на Лук'янівському цвинтарі — у північно-східній частині на дільниці №7.

Усіх їх посмертно реабілітували в 1950-х роках під час Хрущовської відлиги. А Київ донині шанує пам'ять про видатних українців, що стали жертвами радянського терору. Знайшли помилку?

Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter