Київські мами щодня стикаються з бар'єрами, які роблять пересування з дитячими візочками справжним випробуванням. Від відсутності пандусів у під'їздах до вузьких ліфтів та заборон на вхід у торгові центри — проблеми доступності залишаються гострим викликом для столиці. Три жінки поділилися своїми історіями, показуючи, як нестача інфраструктури впливає на повсякденне життя сімей.

У багатьох будинках сусіди змушені будувати тимчасові дерев'яні пандуси, оскільки нормативні рішення відсутні. У нових житлових комплексах батьки часто стикаються з необхідністю подолати сходи, щоб потрапити навіть у кав'ярню. Порушення закону про заборону входу з візочками на деяких магазинах також залишається актуальним, хоча громадський тиск поступово змінює ситуацію.

Торгові центри та ресторани часто не мають достатньої кількості кімнат для годування та сповивальних столиків. Мамам доводиться годувати дітей на лавочках або стоячи, щоб не заважати іншим відвідувачам. Відсутність зручних місць для переривання на пелюмінки створює незручності та відчуття самотності в суспільстві.

Підземні переходи та входи в метро часто не відповідають стандартам доступності. Пандуси бувають занадто вузькими або широкими, а ескалатори не дозволяють підняти візок. Навіть у відремонтованих зонах доступність є лише частково, що змушує батьків обирати маршрути, уникаючи складних перешкод.

Громадський транспорт також потребує оновлення, оскільки більшість маршруток не обладнані спеціальними місцями для візочків. У метро старі турнікети ускладнюють прохід, а брак автокрісел змушує батьків шукати альтернативи. Незважаючи на це, з'являються нові маршрути та трамваї, які роблять місто трохи зручнішим.

Поступово зростає свідомість мешканців щодо важливості інклюзивності. З'являються нові паркоміста для людей з інвалідністю та пандуси біля під'їздів завдяки громадським ініціативам. Хоча це важливі кроки, експерти наголошують, що доступність має бути стандартом, а не результатом скарг окремих громадян.