Протягом останніх трьох років святкування Нового року у столиці перетворилося на справжній челендж. Та попри тривоги й небезпеки кияни знаходять у собі ресурси, щоби цінувати момент «тут і зараз» та наповнювати свято новим, глибшим сенсом. Ми розпитали сімох відомих киян про їхнє сприйняття Нового року, особливі традиції та про те, як це — зустрічати сьогодні свято у столиці.

Юрій Марченко, журналіст та ведучий, завжди має вдома хоча б щось ялинкове. Іноді це просто недогризок віника, але цьогоріч це найкрасивіша ялинка в його житті. Раніше вдома навіть було аж три сосни одночасно, які купували ввечері 31 грудня. Коротше, хоч пару молекул ялинки, але мають бути вдома. На саме святкування він намагається надягти якусь нову річ, хоча б шкарпетки, щоб підтримати традицію.

Зустрічати Новий рік у Києві сьогодні, за словами Марченка, — це як пікнік на вулкані. Є вогники, гучність, відчуття особливості моменту — і водночас усвідомлення, що небезпека поруч. А ми все одно прикрашаємо ялинки, радіємо снігу, фотографуємо святкові моменти. Зазвичай на Новий рік всі думають, що завтра все може бути трохи інакше. У Києві 2025 року ця фраза наповнена буквальним сенсом. Та це не робить свято менш важливим — радше додає йому значення.

Дмитро Щебетюк, громадський діяч, каже, що особливих традицій святкування Нового року в нього немає. Колись завжди святкували родиною, але зараз відходять від цього звичаю. Зазвичай наприкінці року він сідає та пише список цілей на наступний рік, дивлячись, чого досяг цьогоріч, які бажання справдилися. Як на нього, це вже не модно й не цікаво. Дуже хочеться, щоб ми більше зосереджувалися на святкуванні Різдва та Святого Миколая й відійшли від радянської традиції.

Дмитро Єфремов, режисер та актор, має стабільну традицію — обіцяти собі відпочити… і все одно сидіти над створенням фільму. Цей Новий рік не виняток: фінальні правки та підготовка до прем'єри. Особисто для нього свято — це коли робиш те, що любиш. Саме тому багато років він зустрічав Новий рік на сцені: працював ведучим без пауз і вихідних. І лише в останні кілька років з'явилася розкіш не працювати в новорічну ніч, тож намагається приділяти час родині та бути з близькими на свята.

Іван Морозов, зірковий хейр-стиліст, каже, що зустрічати Новий рік у Києві сьогодні — це про усвідомлення ще одного важливого року, тишу та вдячність. Столиця живе у стані війни, але не втрачає сенсів. Він відчуває відповідальність робити свою справу в улюбленому місті, працювати, знімати кіно й дивитися у світле майбутнє навіть тоді, коли немає сонця і коли важко.

Катерина Олос, акторка та стендаперка, виріс у родині, для якої традиції мають важливе значення. Для неї Святвечір — це дуже чуттєве свято. Воно починається зранку, коли варять пшеницю на кутю. Паралельно готують мак: його спеціально запарюють, а потім розтирають із цукром у макітрі макогоном. Саме такі традиції закарбувалися в її пам'яті, і вона з року в рік намагається відтворювати їх у себе вдома на святковому столі.

Тетяна Решетняк, співачка та композиторка, каже, що у неї немає особливих традицій, бо вона не святкує Новий рік у звичному розумінні. Для неї це давно не про застілля о 12 ночі чи святковий шум. Зазвичай це робочий період, і вона просто проживає ці дні так, як відчуває її душа: спокійно, без прив'язки до календаря. Найважливіше для неї в цей час — бути поруч із сином і залишатися в ресурсі.

Ірина Адоніна, фешн-інфлюенсерка та засновниця благодійного фонду, каже, що головна традиція кожного Нового року — святкування в сімейному колі. Звісно, вони запрошують друзів, кумів, родичів, але для неї особливо важливо провести цей час зі своїми дітьми. Я дуже люблю бачити їхні очі, які так щиро вірять у новорічне диво. Цю атмосферу неможливо замінити нічим іншим: вона надихає, додає сил і мотивує прагнути більшого, щоб ця радість в очах моїх дітей ніколи не зникала.

Для Ірини Адоніної Новий рік у Києві — це любити це місто всією душею, захоплюватися киянами, нашими підприємцями й усіма людьми, які тут живуть і працюють, щодня роблять дуже багато для нашого міста. Здавалося б, постійні обстріли, відсутність світла, блекаути, зовсім не новорічна атмосфера… Але варто просто пройтися вулицями: кожні магазин, вітрина, заклад, школа чи навчальний простір — усе прикрашене. Люди попри все створюють свято навколо себе, роблять максимум і «вбирають» Київ у красивий новорічний декор. Саме це — величезна цінність і те, чим варто пишатися.