Вчені з NASA нарешті розкрили таємницю походження знаменитого «Ока Сахари» — гігантської круглої структури діаметром близько 48 кілометрів у Мавританії. Ця споруда, яку часто плутають з кратером від падіння метеорита, насправді є результатом складних геологічних процесів, що тривали мільйони років.

Замість ударної дії космічного тіла, дослідники стверджують, що «Око» сформувалося як піднятий геологічний купол. З часом ерозія поступово розмила верхні шари порід, перетворивши купол на кільцеподібні гребені, які добре видно з космосу. Саме ця структура слугує важливим орієнтиром для астронавтів ще з часів перших пілотованих місій.

Ключовим доказом неметеоритного походження є розташування порід: у центрі структури виявлено більш давні шари, тоді як молодші утворюють кільця по краях. Така будова неможлива для метеоритних кратерів, де зазвичай спостерігається інша стратиграфія. Це дозволяє вченим з впевненістю стверджувати, що формування «Ока Сахари» було викликане внутрішніми силами Землі.

Окрім геологічного інтересу, ця структура тісно пов'язана з глобальними кліматичними процесами. Вітри, що формують дюни в пустелі, піднімають мільйони тонн пилу щороку. Цей «сахарський повітряний шар» може переміщатися на тисячі кілометрів, досягаючи навіть Північної Америки та басейну Амазонки.

Дослідження показують, що сахарський пил відіграє критичну роль у екосистемі планети. Щороку близько 27,7 мільйона тонн пилу випадає над Амазонкою, доставляючи туди тисячі тонн фосфору, що живить океан та лісові масиви. Однак у регіонах, де пил концентрується біля землі, він може погіршувати видимість та впливати на здоров'я людей.

Хоча ця новина стосується пустелі Сахара, вона нагадує про складні взаємозв'язки між віддаленими регіонами Землі. Розуміння природи таких явищ допомагає вченим краще прогнозувати кліматичні зміни та їхній вплив на життя людей у різних куточках світу, включаючи Київ.