Найвищий міст у столиці — Південний — став справжнім епіцентром заторів, хоча його головна мета полягала в розвантаженні столичного трафіку. Ця інноваційна переправа, яка з'єднала правий і лівий береги Дніпра, сьогодні доступна лише для військових, екстрених служб та транзитних вантажівок. Чому амбітний проєкт, що коштував мільярди, не справився з навантаженням, і чи повернеться він колишню славу? Історія цього унікального об'єкта починається ще в радянські часи.

Будівництво розпочалося у 1983 році за проєктом Київської філії Союздорпроєкту. Головним інженером став відомий архітектор Георгій Фукс, який раніше очолював зведення Метро та Північного мостів. Разом із колегами Михайлом Корнєєвим та архітектором Олексієм Гавриловим команда поставила перед собою амбітні цілі: з'єднати центр міста з новими житловими масивами на лівому березі та забезпечити зручний шлях до аеропорту Борисполя.

Вартість споруди сягнула 112 мільйонів рублів, що в перерахунку становить близько 200 мільйонів доларів. Металоконструкції виготовляли у Воронезьку, а опорні частини — на Криворізькому металургійному комбінаті та Ярославському заводі. Інженери обирали вантову конструкцію, щоб забезпечити великий проліт для судноплавства, що дуже припало до душі річковому флоту.

Загальна довжина мостового переходу склала 8,8 кілометра, з яких 3 кілометри відведено штучним спорудам. Саме вантова частина, підвішена на 133-метровий пілон, дозволяє Південному мосту й досі залишатися найвищим у Києві. Довжина судноплавного прольоту становить 271 метр. Ідею звести ресторан на пілоні відкинули ще на етапі планування через незручне розташування посеред річки та складності з підведенням комунікацій.

Гордість українського мостобудування відкрили для автомобільного руху 25 грудня 1990 року, а поїзди метро запустили вже у 1992-му. Переправа сполучила Саперно-Слобідську вулицю та Видубичі з проспектом Миколи Бажана. Однак вже за часів незалежної України інфраструктура почала "втомлюватися" від зростаючого навантаження.

Проблеми виникали регулярно: від постійних заторів до частих ремонтів, які створювали незручності для киян. Як пояснював "Київавтодор", мости проєктували за умов значно меншого трафіку. Якщо під час будівництва інтенсивність руху становила 10 тисяч автівок на добу, то сьогодні вона сягає 120–150 тисяч. Це призвело до необхідності закриття мосту для приватного транспорту.

У березні 2022 року, в розпал повномасштабного вторгнення, рух на Південному мосту перекрили з міркувань безпеки. Офіційно Рада оборони Києва ухвалила рішення про закриття мосту для приватних авто 21 червня 2022 року на невизначений термін. Пускають лише військовий транспорт, аварійні служби та вантажівки зі спеціальною перепусткою. Коли славетна переправа Георгія Фукса знову стане доступною для всіх мешканців столиці, залишається лише сподіватися, що до цього моменту її відремонтують остаточно.