Парламентські вибори, які відбудуться в Угорщині цього місяця, обіцяють стати головною подією весни не лише для Будапешта, а й для всієї Європи. У Брюсселі вже обговорюють можливі варіанти дій на випадок продовження владі Віктора Орбана, включаючи тиск та зміни системи. Для українців, які живуть у Києві, це питання стає особливо актуальним через ризик поширення таких моделей.

Орбан з маленької літери вживається як загальне ім'я для політиків, що протиставляють себе цивілізації. Це феномен, коли правитель формально є частиною ЄС, але діє деструктивно зсередини. В Угорщині після 2010 року влада стала особистою вотчиною корумпованого лідера з авторитарними намірами.

Сумний парадокс полягає в тому, що наші травми від повномасштабної війни ще свіжі. Неможливість швидко відновити всі території та образа на партнерів створить живильне середовище для популістів. Це ідеальні умови, коли національний емоційний фон використовують агресивні політики.

Європейці бачать в Україні загрозу не лише від Путіна, а й від потенційних власних «орбанів». Проте Брюссель зараз робить менше поблажок, оскільки у них вже є один приклад. На нашому шляху до інтеграції є й інші виклики, які треба розуміти ще до офіційного вступу.

Нам потрібно слідкувати за тим, щоб після війни не зміцнювали позиції силових органів надто сильно. Ця тенденція стала загрозою для вітчизняної демократії, якщо не зникне одразу. Конфлікт в Угорщині нагадує про те, що права людини мають бути понад усе.

Успішний виборчий результат в Угорщині не гарантує безпеку. Нам важливо не залишити шансів нашим власним лідерам, щоб у майбутньому не повторили шлях Будапешта. Це завдання для української опозиції та суспільства буде ще складнішим.