На Київщині знайшли кістку мамонта: чому це важливо?

Днями українські військові знайшли на околицях Переяслава кістку мамонта. Знахідку одразу передали до Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". "Рубрика" поговорила з науковцями про цінність палеонтологічної знахідки; запитали й про те, що робити, якщо ви теж знайшли щось подібне, й наскільки висока ймовірність наштовхнутися на артефакти або рештки вимерлих тварин в Україні.

У чому проблема? Втрачена історія Знахідки решток викопних тварин часто стаються випадково, а щоб окрема знахідка перетворилася на джерело знань, потрібні серйозні дослідження та системна робота археологів. Та через незнання або бажання збагатитися багато таких знахідок втрачається, що позбавляє науку важливої інформації про геологічну та археологічну історію України.

Водночас кожен знайдений зразок є надзвичайно цінним, адже допомагає відтворити події та умови, що панували на території нашої країни тисячі років тому. Яке рішення? Що робити зі знахідками Відповідно до законодавства України всі археологічні знахідки (предмети, що мають історичну чи культурну цінність) належать державі, і в разі виявлення подібних артефактів їх потрібно передавати до музеїв та наукових установ.

Саме так вчинили бійці мобільної вогневої групи ДФТГ-2 "Переяслав" (Добровільне формування територіальної громади №2), які знайшли на околицях міста Переяслава епіфіз кульшового суглоба мамонта. Від решток мамонта до людських поселень 27 березня 2026 року до науково-дослідного сектору "Археологічна експедиція" Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" передали фрагмент кістки мамонта — епіфіз кульшового суглоба (частину стегнової кістки).

Знахідку виявили бійці мобільної вогневої групи добровільного формування територіальної громади №2 "Переяслав" на південно-східній околиці міста. Про це повідомили на сторінці заповідника у соцмережах. Визначення та атрибуцію знахідки здійснили фахівці відділу археології кам'яної доби Інституту археології НАН України, куди звернувся завідувач науково-дослідного сектору "Археологічна експедиція" Олександр Прядко.

Візуальну експертизу кульшового суглоба мамута (мамонта) провела фахівчиня з викопної фауни четвертинного періоду, PhD, наукова співробітниця відділу палеонтології Національного науково-природничого музею Національної Академії Наук України Аліна Ступак. "Коли новина облетіла ЗМІ, дуже часто фігурувало припущення щодо абсолютного геологічного віку знахідки, буцімто їй «25 тисяч років».

Але для того, щоб достеменно це стверджувати, необхідно провести радіовуглецевий аналіз зразка, який би вказав його абсолютний геологічний вік. Без цього інтерпретація абсолютного віку цього суглоба обмежується часом існування в Україні мамута найвеличнішого як виду, а саме 800 — 11 тисяч років тому", — зауважує Аліна Ступак.

Вона розповідає, що кістки мамонтів трапляються в Україні доволі часто. Лише у Києві природні захоронення решток мамута були знайдені на Рибальському острові, у Дарницькому районі, на озері Тельбін, Оболоні, Троєщині тощо. А в селі Гатне поряд з Києвом був виявлений навіть цілий кістяк дорослого самця мамута.

Зараз він прикрашає собою один із залів палеонтологічного відділу Національного науково-природничого музею НАН України. За словами завідувача науково-дослідного сектору "Археологічна експедиція" Олександра Прядка, знахідки цього періоду найчастіше трапляються на великих глибинах у кар'єрах та ярах, оскільки останнє зледеніння, формуючи рельєф місцевості, знищувало пам'ятки та стоянки періоду палеоліту.

Проте кожна знахідка мамутових решток є надзвичайно важливою для науковців. Адже найчастіше мамути становили собою об'єкт полювання первісної людини. М'ясо мамута вживалося в їжу, а кістки використовували для створення споруд житлового призначення та опалення вогнища.

Отже, виявлені рештки можуть свідчити про те, що на місці їхньої знахідки тисячу років тому вже жили люди. "Нововиявлена знахідка є причиною обстежити місцевість в околицях міста Переяслава у майбутньому. Можна буде побачити, чи дійсно там є пам'ятка археології, чи це палеонтологічний локалітет", — говорить науковиця.

Археологи НІЕЗ "Переяслав" Олександр Прядко та Олександр Павлик обстежили локацію, де було знайдено кістку мамуту, але наразі інших чи одночасових знахідок не виявили. Водночас у заповіднику зазначають, що саме в цьому ж місці у 2021 році археологи науково-дослідного сектору виявили фауністичні рештки та крем'яний наконечник цього ж періоду.

Можливо, все це — перші сигнали про раніше невідому пам'ятку палеоліту на околицях Переяслава. "Тепер для дослідників історії міста ці знахідки можуть стати відправною точкою для розповіді про найдавніші часи", — каже Прядко. Подібні відкриття роблять регіон більш значущим у палеонтологічному та археологічному контексті.

Що стосується подальшої долі епіфізу кульшового суглоба мамонта, то спершу його передадуть на детальне дослідження до Інституту археології. Там визначать точний вік та вид тварини. Після цього кістка повернеться до Переяслава й разом з іншими експонатами займе своє місце в археологічному музеї Переяслава, який входить до складу національного заповідника.

Особливу подяку Олександр Прядко висловлює бійцям мобільно-вогневої групи: "Кожну ніч вони полюють на ворожі безпілотники, шахеди, гербери і збивають їх. Хотів би їм подякувати за цю роботу і за те, що вони, знайшовши кістку мамуту, приділили їй увагу, забрали та передали науковцям". У найближчих планах науковців заповідника — проводити спостереження за кар'єром, де знайшли кістку, особливо після дощів, коли розмиваються шари ґрунту.

Можливо, вдасться виявити нові фрагменти тварин чи інші елементи палеолітичної культури. Ще більше корисних рішень! Зберегти для країни Визначення знахідок періоду палеоліту — одне з робочих завдань науковиці Аліни Ступак.

Вчена розповідає, що за експертизою нововиявлених зразків решток різних тварин до Національного науково-природничого музею НАН України часто звертаються інституції, до яких знахідки потрапляють від місцевих мешканців. Так, протягом останнього року доводилося робити визначення віку зуба мамута для Національного історико-культурного заповідника "Батурин" або працювати з колекціями мамутових кісток, переданих до Уманського державного педагогічного університету.

Надалі ці знахідки стають частиною експозиції музеїв цих установ. Фахівчиня каже, що кістки мамутів привертають увагу до себе через свій порівняно великий розмір, однак доводиться мати справу також з багатьма іншими, меншими за розміром, але не менш цікавими зразками. Буває й так, що люди навіть приносять мінеральні стяжіння, які вони сприймають за скам'янілості.

Наприклад, у місті Слов'янську є крейдяні відклади, в яких формуються крем'яні конкреції. Вони мають незвичну та подекуди химерну форму, яку люди, незнайомі з геологією України, помилково сприймають за рештки динозаврів. Науковиця зауважує, що, на жаль, повномасштабне вторгнення стало каталізатором нелегальної торгівлі палеонтологічними зразками.

Через їх нелегальний пошук та вивезення втрачається багато цінної інформації для науки. І тому вчені палеонтологічного відділу регулярно співпрацюють з поліцією та Службою Безпеки України у випадках виявлення незаконної торгівлі палеонтологічними зразками. "Важливо розуміти, що викопні тварини остаточно зникли з нашої планети.

Мамути, динотерії та мастодонти вже ніколи більше не з'являться. Відтак кожен виявлений зразок — надзвичайно цінний. Його незаконне вилучення та продаж позбавляють нас, як суспільство, розуміння деталей геологічної історії території України.

Вони, перш за все, потрібні нам як суспільству, а не колекціонерам з інших країн", — каже Аліна Ступак. Втім, є й позитивні випадки. Досить часто до Національного науково-природничого музею НАН України звертаються військові — з проханням визначити зразки, які вони знаходять під час копання окопів або інших інвазивних робіт.

"Ми їм ніколи не відмовляємо", — каже науковиця. Аліна Ступак також згадує випадок, коли у вересні 2024 року до музею звернувся військовий, який проводив свою відпустку на узбережжі річки Рось неподалік міста Тетіїва. Через дуже посушливе літо рівень води у річці значно знизився, і на раніше затопленій місцевості відкрилося скупчення кісток мамутів, про яке він одразу повідомив керівництво відділу палеонтології.

Виїзд на місцевість був надзвичайно результативним. Вдалося зібрати більше ніж 40 зразків підйомного матеріалу — решток мамута, а також одиничні знахідки решток його плейстоценових супутників — пеця, волохатого носорога та європейського оленя. Знахідки решток тварин супроводжували й інші артефакти — крем'яні вироби людини пізнього палеоліту.

Так, завдяки відповідальності та небайдужості людини була відкрита нова перспективна стоянка, яку українські фахівці планують досліджувати в майбутньому. Виявлені рештки та артефакти вже пройшли детальне вивчення, і результати готують до публікації у науковому виданні. А саму колекцію передали до музею міста Тетіїва, де її зможе побачити кожен охочий.

Науковиця зазначає, що підвищена увага до знахідки в Переяславі свідчить про інтерес суспільства до теми давньої історії та водночас нагадує: за сенсаційними заголовками не варто забувати, що подібні знахідки є лише частиною ширшої наукової роботи. "Прикро, що поза увагою ЗМІ залишаються найбільш фундаментальні та дійсно сенсаційні дослідження, які здійснюються в наукових установах і приносять користь суспільству", — каже Аліна Ступак.

Зокрема, зараз команда Національного науково-природничого музею працює з колекцією стоянки пізнього палеоліту Бужанка 2. Це стоянка, яка за своїми особливостями подібна до таких відомих стоянок, як Межиріч, Добраничівка та Гінці. В її культурних шарах присутні споруди з кісток мамута, господарські ями та вогнища.

У 21-му столітті це перша відкрита стоянка з такими структурними елементами. Що робити, якщо ви знайшли рештки доісторичних тварин або інший артефакт Зафіксуйте місце знахідки. Важливо максимально точно запам'ятати або позначити місце, де ви виявили об'єкт.

Орієнтирами можуть бути характерні деталі місцевості: дерево, пагорб, камінь, яр чи інші помітні об'єкти. Не пошкоджуйте знахідку. Не намагайтеся самостійно її очищати, розкопувати поряд, вивільняти самостійно великі обʼєкти тощо.

Порушення культурного шару може знищити його наукову цінність. Передайте знахідку фахівцям. Зверніться до найближчого краєзнавчого музею або профільної наукової установи. Передайте артефакт разом із описом місця та обставин виявлення.

Зафіксуйте передачу. За можливості оформіть розписку або інший документ, який підтверджує передачу знахідки спеціалістам. Дотримання цих кроків дозволить зберегти наукову цінність знахідки та допоможе дослідникам відтворити історію території, де її виявили. Пам'ятайте: будь-які самовільні розкопки заборонені Законом України "Про охорону археологічної спадщини".

Археологічні дослідження мають право проводити лише фахівці з відповідними дозволами, яких контролює Інститут археології НАН України. Привласнення археологічних предметів є незаконним і тягне за собою відповідальність.