Вулиця Терещенківська у центрі Києва, яку мешканці люблять називати «музейною», носить ім'я видатного українського мецената Миколи Терещенка. Саме його спадщина стала основою для багатьох культурних інституцій столиці, включаючи Національний музей імені Тараса Шевченка. Історія цього бізнесмена та благодійника є справжнім прикладом того, як приватний капітал та громадська відповідальність могли змінити обличчя цілого міста.

Народившись у 1819 році в Глухові, Микола Терещенко не мав вищої освіти, проте володів гострим бізнесовим розумом. Ще в підлітковому віці він почав заробляти на перевезенні хлібу до Криму, а потім розширив діяльність до постачання солі та риби. Під час Кримської війни його родинна компанія стала головним постачальником харчів та дров для російської армії, що дозволило значно збагатити роду.

Завдяки прибуткам від війни Терещенко інвестував у видобуток кам'яної солі та відкрив перший цукрозавод під Глуховом. До 1870 року він став володарем понад десяти цукрових заводів, які забезпечували цукром не лише Російську імперію, а й країни Європи та Азії. У виробництві він впроваджував передові для того часу стандарти, такі як 8-годинний робочий день та пенсійні фонди для працівників.

У 1870 році родина переїхала до Москви, але вже через п'ять років Микола Терещенко повернувся до України, оселившись у Києві. Він викупив величний особняк на розі Бібіковського бульвару та Олексіївської вулиці, де зараз розташований Національний музей імені Тараса Шевченка. Будівлю було перебудовано за проєктом відомих архітекторів, а інтер'єри прикрасили шедеври світового живопису.

Благодійність Терещенка у Києві була масштабною: він пожертвував близько 2,5 мільйона рублів на будівництво навчальних закладів, лікарень та культурних закладів. Його внесок у створення Політехнічного інституту, Київського університету, оперети та багатьох інших інституцій залишається фундаментом сучасної освітньої та культурної системи столиці.

Микола Артемійович помер у 1903 році, а вулиця, де він жив, згодом отримала його ім'я. Хоча протягом століття назва вулиці кілька разів змінювалася під час революцій та окупаційних режимів, у 1992 році вона остаточно повернула собі історичну назву Терещенківська як знак вдячності за величезний внесок у розвиток Києва.