Ліза Сусік — блогерка, TikTok-менеджерка та обличчя книгарні "Сенс" — сьогодні відверто ділиться своїми думками про Київ. Вона народилася в столиці, але її батьки переїхали сюди з Поділля, тому Ліза вважає себе киянкою в першому поколінні. Дівчина згадує, що до п'ятнадцяти років майже не виїжджала за межі свого району біля Виноградаря, а справжнє пізнання міста почалося лише з подорожами до центру з подругами.

Для Лізи Київ — це не єдиний простір, а сукупність різних хуторів, які з'єднані гілками метро. Вона зізнається, що раніше виїзд на Хрещатик здавався подією лише на День Незалежності, тоді як зараз вона щодня працює в центрі. Попри це, вона відчуває, що все ще знайомиться з містом, і навіть намагається вивчати вулиці за мапою, щоб не покладатися лише на GPS.

Повномасштабне вторгнення кардинально змінило ставлення Лізи до столиці. Коли вона виїхала в Хмельницьку область і повернулася, Київ здався їй порожнім, а люди ходили у тому, що було. Цей шок поступово зник, коли жителі знову почали наряджатися, хоча Ліза все ще намагається підтримувати свій настрій через гарний одяг та сукні, нагадуючи собі, що життя прекрасне.

Книгарня "Сенс" для Лізи — це не просто робота, а справжнє "друге місце", де вона знаходить спільноту та друзів серед колег. Вона долучилася до ініціативи ранкової хвилини мовчання, вважаючи, що одна хвилина на день — це ніщо порівняно з тим, що військові віддають за наше право читати книги та пити каву. Вона пишається, що в книгарні немає людей, які б не встали, щоб вшанувати загиблих.

Ліза любить Поділ, де відвідує книгарні "Книжковий Лев" та "Плекай", а також шукає натхнення в старих будівлях з раритетними виданнями. Вона не бачить себе в іншому місті чи країні, адже Київ для неї — це амбітний хлопець, який працює на кількох роботах і потребує турботи. Влітку вона обирає для себе детокс у сквериках, де може просто сидіти з книгою без телефону.

У своїй поточній читанці Ліза тримає "Багатий тато, бідний тато", яку обрала разом із засновником "Сенсу" Олексієм для подкасту про фінанси. Вона зізнається, що вважає цю книгу відстійною, але важливою для їхньої розмови. Для неї Київ — це місто проблем і руху, де треба постійно працювати, щоб жити в гарному середовищі, і вона готова до цього.