У Українському домі у Києві відбулася глибока за змістом зустріч старшокласників з ліквідаторами Чорнобильської катастрофи. Ця подія, що припала на переддень 40-річчя трагедії, стала важливим уроком пам'яті для молодого покоління, особливо для учнів Деснянського району, де після аварії було розміщено чималу частину переселенців.

Зустріч пройшла на тлі відкритої виставки «Чорнобиль. Об'єкт «Укриття»», яка розташувалася на трьох поверхах культурного центру. Заступниця голови КМДА та депутатка Київради Ганна Старостенко наголосила на важливості живого спілкування між поколіннями. Вона нагадала, що багато ліквідаторів та родин присутніх школярів втратили свої домівки у Прип'яті та Чорнобилі, і тому пам'ять про їхні вчинки є запорукою того, щоб подібні помилки не повторилися.

Одним із головних героїв вечора став Анатолій Дацюк, якому у 1986 році було 34 роки. Тоді він працював начальником цеху на художньому комбінаті, але був терміново мобілізований до 731-го батальйону спецпризначення. Ліквідатор розповів, як його забрали з дому, де залишилися дружина та двоє маленьких дітей, і як його підрозділ виконував завдання з гасіння пожежі та відкачування води з підвалів реактора.

Дацюк детально описав, чому їхня робота була критичною для безпеки всього континенту. За його словами, якби вдалося запобігти вибуху урану, плутонію та графіту, то уникнути водневої бомби, яка могла б знищити Київ, Мінськ та Москву. Він показав присутнім своє військове посвідчення з дозою опромінення та розповів, що з 700 бійців його батальйону в живих залишилося лише близько 40 осіб.

Сьогодні Анатолій Дацюк переніс вісім операцій і страждає на наслідки опромінення, але продовжує ділитися історіями про 26 квітня 1986 року. Його розповідь, підкріплена особистими фотографіями «тоді і зараз», справила сильне враження на школярів, які мали можливість побачити ціну, яку заплатили герої за безпеку майбутніх поколінь.

Окрім історій ліквідаторів, виставка в Українському домі знайомить відвідувачів з унікальними експонатами, серед яких предмети побуту з українських сіл Полісся, поліські ікони та твори Марії Примаченко. Ця подія стала нагадуванням про те, що доки живі свідки, пам'ять про Чорнобиль залишається живою і важливою для кожного киянина.