Співзасновник ініціативи «Пасажири Києва» Олександр Гречко переконаний, що майбутнє столиці залежить від розвитку громадського транспорту та велосипедної інфраструктури. Експерт закликає відійти від автомобілецентризму на користь піраміди сталої мобільності, де пріоритет надається пішоходам та громадським засобам пересування. Замість розширення доріг для авто, потрібно інвестувати у якісні веломаршрути та сучасний рухомий склад для тролейбусів та трамваїв.

Вартість проїзду у 2025 році, ймовірно, залишиться незмінною через політичні обставини, хоча обґрунтована ціна квитка сягає 30 гривень. Гречко наголошує на необхідності різноманіття проїзних квитків, зокрема впровадження пересадкового квитка на 90 хвилин, який би полегшував комбіновані поїздки різними видами транспорту. Зараз у киян є лише два варіанти оплати, що обмежує зручність користування мережею.

Ситуація з трамвайною інфраструктурою є критичною: швидкість руху на багатьох маршрутах не перевищує 15 км/год, а масштабні реконструкції ліній не проводилися з 2016 року. Відсутність безбар'єрних зупинок та зношеність колій призводять до затримок та аварій. Експерт вважає, що будівництво метро є надто дорогим порівняно з трамваями, тому останні мають стати основним наземним засобом масового перевезення.

Однією з найбільших проблем залишається зупинка громадського транспорту під час повітряних тривог. Це рішення Ради оборони Києва робить автомобілі безальтернативним вибором для багатьох мешканців, що призводить до збільшення заторів та викидів. Приватні перевізники та чиновники, які користуються службовими авто, отримують вигоду від такої ситуації, тоді як кияни страждають від відсутності альтернативи.

Запуск Подільсько-Воскресенського мосту викликає занепокоєння активістів через відсутність велоінфраструктури та заборону пішоходам. Проєкт критикують за неефективність нових автобусних маршрутів та ігнорування затверджених концепцій розвитку міста. Замість корисних транспортних сполучень, місто часто реалізує піар-акції, які не вирішують реальних проблем комунікації між берегами.

У 2050 році Олександр Гречко уявляє Київ як зелене, автентичне місто без підземних переходів, де маломобільні групи населення можуть вільно пересуватися. Для досягнення цієї мети потрібно зберегти історичні будівлі, розвинути наземні переходи та забезпечити надійність громадського транспорту. Громадські організації продовжують впливати на рішення влади через робочі групи, вимагаючи врахування потреб велосипедистів та пасажирів при плануванні міського простору.