Найцентральніша станція Києва, що виходить на головну площу країни, має унікальну історію. Це перша пересадкова станція в київському метро, яка за півстоліття встигла змінити три офіційні назви. Сьогодні ми розповідаємо про «Майдан Незалежності», її архітектурні особливості та роль у житті міста.

Другу гілку київської підземки, тоді Куренівсько-Червоноармійську, почали будувати у 1970-х роках. У початковому проєкті вона мала проходити через Куренівку та Пріорку, але через активну забудову Оболоні плани змінилися. Першими на новій гілці стали станції, що виходили на три площі: Калініна, Поштову та Червону.

Станція «Майдан Незалежності» стала першою в місті з пересадкою на іншу лінію метро — «червону». Перша пускова ділянка «синьої» гілки мала протяжність 2,3 км та частково будувалась відкритим способом. Для будівництва перекривали частину Хрещатика та самої центральної площі.

У листопаді 1971 року почалося будівництво першого перегінного тунелю від майбутньої станції у бік «Поштової площі». А у 1973-му облаштували похилий вхід, через який виймали ґрунт із-під землі. У цьому ж тунелі згодом встановили перший у київському метро чотиристрічковий ескалатор.

Спочатку станцію планували збудувати за класичною пілонною конструкцією, але згодом архітектори надали перевагу новому типу — колонній трисклепінній. Завдяки цьому станція має набагато просторіший вигляд і може вмістити більше пасажирів. Єдиний вестибюль зробили підземним із виходом до великого переходу під Майданом.

У конструкцію переходу від самого початку заклали понад десяток торгових залів, а також два кафе й театральні каси. Тут навіть планували облаштувати пересадковий вузол метро–тролейбус, але цю ідею так і не реалізували. Усі три станції першої пускової черги відкрили одночасно — 17 грудня 1976 року.

Спочатку станцію відкрили під назвою «Площа Калініна», проте ця назва протрималась недовго. Уже менш ніж за рік, у жовтні 1977-го, і станцію, і площу перейменували на «Площу Жовтневої революції». Наступне, і, сподіваємось, останнє, перейменування відбулося 26 серпня 1991 року, за два дні після проголошення незалежності України.

До першого перейменування над входом на ескалатор висів бронзовий барельєф «всесоюзного старости» Михайла Калініна. Після перейменування його перенесли на прохідну заводу імені Калініна на Подолі. Другий перехід у метро побудували у 1980-х роках завдовжки понад 300 метрів, оскільки один перехід не справлявся з пасажиропотоком.

Оформлення станції просте й лаконічне, проте тут багато цікавого. Колони незвичайної форми облицьовані білим мармуром, ніби складені з паперу, як оригамі. Підлога станції облицьована червоним гранітом, а колійні стіни оздоблені жовто-рожевим мармуром. Освітлення зробили закарнізним, розмістивши його на капітелях колон.

Після початку повномасштабного вторгнення в Київському метрополітені активніше взялися за декомунізацію станцій. Залишки радянської символіки обіцяють демонтувати протягом цього року. Тож скоро «Майдан Незалежності» остаточно позбудеться свого «славного» комуністичного минулого і станція повністю відповідатиме своїй назві.