Минуло чотири десятиліття з моменту трагічної події, яка змінила хід історії та випробувала радянську систему. 26 квітня 1986 року розпочався відлік нової реальності, коли преса поступово переходила від тотальної цензури до усвідомлення масштабу катастрофи. Сьогодні ми гортаємо архіви «Вечірнього Києва», щоб відтворити хроніку найбільшої техногенної катастрофи людства крізь призму журналістики того часу.

Навесні 1986 року Радянський Союз перебував у стані ейфорії від проголошеної «перебудови», проте атомна енергетика залишалася закритою сферою. Архівні документи свідчать, що станція мала системні проблеми з моменту завершення будівництва, проте на сторінках газети роботу ЧАЕС презентували виключно як взірець технічного прогресу.

Коли 26 квітня 1986 року вибухнув четвертий блок, влада намагалася приховати сам факт аварії. Усвідомлення небезпеки прийшло не одразу, а першу офіційну згадку кияни побачили лише 28–29 квітня у невеликій замітці на останній сторінці, яка зовсім не відображала реальних масштабів трагедії.

Радянське керівництво змушене було порушити мовчання лише після того, як різке зростання радіаційного фону зафіксували у Швеції та Данії. Поки світові медіа виходили з екстреними випусками, радянська преса була змушена «викривати брехню» Заходу, публікуючи репортажі про підготовку до Першотравневих свят замість порад щодо захисту дітей.

Попри офіційну тишу, мешканці Києва отримували тривожні відомості від ліквідаторів та переселенців. Реальні рекомендації щодо захисту здоров'я влада почала надавати лише після святкування 9 травня, що призвело до численних проблем зі здоров'ям у тисяч киян.

Протягом року інтерес до теми зростав, і газета почала систематично висвітлювати хід ліквідації. Проте станція фактично не зупинялася, і повідомлення про відновлення роботи викликало негативну реакцію суспільства, що призвело до мітингів з вимогою зупинити АЕС.

Остаточно ЧАЕС припинила роботу 15 грудня 2000 року, а останнім етапом історії стало спорудження нового саркофага «Арка». Сьогодні історія Чорнобиля — це шлях масштабної трансформації, зафіксований на шпальтах газети, від засекречених звітів до будівництва надсучасної конструкції.