37 днів у холоді: як мешканці Русанівки переживали зиму без тепла

Мешканці багатоповерхівки на Русанівці в Києві пройшли через 37 днів холоду, темряви та відсутності води після обстрілу ТЕЦ-5. У люті морози січня-лютого 2026 року жителі 17-поверхівки боролися за виживання, коли система опалення та водопостачання зупинилася через відключення електроенергії. Це сталося в одному з тисяч будинків столиці, які залишилися без тепла після ворожої атаки.

Будинок, збудований у 1969 році за експериментальним проєктом, має унікальну конструкцію без підвалу, тому його називають «будинком на курячих ніжках». Система опалення залежить від електрики: чотири насоси качають гарячу воду, але регулярні знеструмлення призводять до потрапляння повітря в труби, що блокує рух теплоносія. Мешканці стикалися з різницею температур у квартирах від +7 до +20 градусів.

Перші дні кризи були пов'язані з відновленням світла та сподіваннями на швидке повернення тепла. Однак мережа будинку не витримувала навантаження, згоряли запобіжники та фази. Мешканці створили аварійний фонд у чатах, щоб скидатися на термінові потреби, і намагалися організувати чергування для виклику сантехніків у короткі вікна електропостачання.

Ситуація загострилася після прильоту дронів, коли вікна були вибиті, а у квартирі 83 розірвалася батарея, спричинивши потоп. Вода затопила сусідні поверхи, а замерзлі стояки не давали можливості відновити опалення. Сусіди змушені були самостійно закуповувати матеріали для ремонту та закривати вікна листами ДСП.

Міська влада та ДСНС встановили дизельні генератори, а бригади сантехніків з різних міст України приїхали на допомогу. Попри це, перебої з пальним та нові обстріли призводили до тимчасових зупинок роботи насосів. Мешканці грілися на газових плитах, використовували вогнетривку цеглу та спали в одязі, щоб зберегти тепло.

Наприкінці лютого, після відлиги та розморозу водостоків, опалення частково відновилося, але проблема залишилася гострою. Жителі вирішили повернутися до ідеї створення ОСББ, щоб взяти управління будинком у свої руки та краще підготуватися до майбутніх зим. Ця історія стала прикладом самоорганізації киян у надзвичайних умовах.